ua
UA RU

Алгоритм діагностики та лікування вірусного гепатиту С

95

Алгоритм діагностики та лікування вірусного гепатиту С

Вірусний гепатит С (ВГС) – це вірусне ушкодження печінки, часто з безсимптомним перебігом. У 80% інфікованих воно переходить у хронічні форми, з подальшим розвитком цирозу та раку печінки. ВГС називають «лагідним убивцею».

Майже 1 млрд. людей у світі інфіковано вірусним гепатитом С, 78 % випадків раку печінки та цирозу зумовлено вірусами гепатитів В та С. Ситуація ускладнюється тим, що не існує вакцини від вірусних гепатитів С, але свідоме ставлення до свого здоров'я, тестування та вчасно розпочате противірусне лікування ВГС у 95% знижує ризик або, навіть, запобігає розвитку захворювання печінки.

Вірусний гепатит С може бути виліковним!

Згідно з оновленим наказом МОЗ України № 50 та №51 від 15.01.2021 р., алгоритм надання медичної допомоги лікарями-неінфекційного профілю, проведення діагностики та лікування ВГС у дорослих та дітей – спрощено. У разі підозри, можна звернутися до сімейного лікаря для отримання консультації, призначення досліджень та своєчасного лікування.

 

Кому РЕКОМЕНДОВАНО пройти тестування на ВГС:

Одноразове тестування рекомендоване усім особам старше 18 років.

Періодично повторне тестування (1 раз на рік) необхідно всім особам, у кого поведінка, стан та фактори можуть призводити до ризику інфікування:

  1. Споживачі наркотиків ін’єкційним або інтраназальним шляхом (включаючи тих, хто вживав наркотики хоча б 1 раз у житті).
  2. Особи, які були пацієнтами, перебували на гемодіалізі або отримували переливання крові.
  3. Особи, які отримували медичну допомогу більше ніж 1 разу на рік, коли проводились маніпуляції із порушенням цілісності шкіряних покривів та слизових оболонок у медичних закладах (стоматологічні втручання, хірургічні маніпуляції).
  4. Медичні та інші працівники, які під час виконанням службових обов’язків отримали порізи, вкололися предметами, що містять сліди крові, чи мали будь-який інший контакт з інфікованою вірусом гепатиту В кров’ю або рідинами.
  5. Чоловіки, які мають секс із чоловіками.
  6. Особи, які отримували косметологічні та інші процедури, де є порушення цілісності шкірних покривів, слизових, де є контакт із кров’ю (у салонах краси, тату салонах, пірсинг, манікюрних кабінетах).
  7. Воїни АТО, яким у польових умовах надавались трансфузії, ін'єкції та користувалися загальними лезами, бритвами, ножицями тощо.
  8. Особи, які є/перебували в місцях позбавлення волі.
  9. Особи, які живуть з ВІЛ.
  10. Всі, в кого є захворювання печінки, нез’ясованої причини.

         Тестування на ВГС проводиться дітям та підліткам:

  1. Дітям, народженим від матерів з ВГС-інфекцією та ВІЛ-інфекцією.
  2. Дітям, в родинах яких є інфіковані ВГС.

Попри те, що вірусний гепатит С – це небезпечна інфекція з серйозними ускладненнями, у гострому стані вона може майже не проявлятися, але через 20-30 років у кожного п’ятого інфікованого розвивається цироз печінки.

Швидкість прогресування інфекції залежить від:

  • вживання наркотичних речовин, алкоголю;
  • інфікування ВІЛ та туберкульозом та вірусним гепатитом В;
  • хронічні захворювання нирок, обміну речовин;
  • ризикований спосіб життя;
  • нераціональне харчування (метаболічний синдром, ожиріння прискорює розвиток ураження печінки).

Діти, в яких виявили ВГС незалежно від стадії ураження печінки, потребують негайного лікування, щоб запобігти ускладнень у вигляді цирозу печінки в дорослому віці.

Для того, щоб отримати лікування за державний кошт, потреба звернутися із заявою до директора ЗОЗ (в разі відмови до Департаменту Охорони Здоров’я Києва)

Що перевіряється:

  • Визначаються маркери до ВГС (антитіла чи антитіла/антиген).
  • У разі позитивного результату – перевіряються біохімічні печінкові показники (якщо є постійний фактор ризику інфікування гепатитом С – щорічно).
  • Неінвазивний тест APRI або FIB-4 для визначення фіброзу печінки.
  • У разі цирозу печінки кожні 6 міс. – УЗД органів черевної порожнини щодо розвитку гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК) та езофагогастродуоденоскопії (ендоскопічне дослідження), якщо попередньо виявлено розширення вен стравоходу.
  • Якщо під час дослідження виявлено хронічну інфекцію ВГС, то проводиться обстеження щодо активної форми туберкульозу. Після припинення бактеріовиділення, що підтверджується результатами бактеріологічного дослідження, розпочинається лікування ВГС.

Клінічні критерії для першочергового лікування ВГС:

  1. Пацієнти з вираженим фіброзом або цирозом печінки.
  2. Пацієнти з позапечінковими проявами гепатиту (васкуліти, нефропатії, неходжкінська В-клітинна лімфома).
  3. Пацієнти з рецидивом ВГС після трансплантації печінки.
  4. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.
  5. Пацієнти з ризиком швидкого розвитку захворювання печінки внаслідок супутніх захворювань (реципієнти трансплантатів різних органів, пацієнти з цукровим діабетом, гепатитом В, ВІЛ-інфіковані, особи, які зловживають алкоголем, особи з метаболічним синдромом).

 

Епідеміологічні критерії для першочергового лікування ВГС

 Особи, які належать до групи ризику щодо передачі ВГС:

  1. Особи, які вживають наркотичні речовини ін’єкційним шляхом.
  2. Чоловіки, які мають статеві стосунки з чоловіками.
  3. Жінки, які планують вагітність.
  4. Ув’язнені особи.
  5. Медичні працівники.

Людям з позитивним результатом ПЛР до ВГС, які мають постійний фактор ризику інфікування ВГС необхідно 1 раз на рік перевіряти біохімічні печінкові показники, обстежуватися кожні 1-2 роки із використанням APRI, FIB4 та УЗД органів черевної порожнини кожні 6 міс. у разі цирозу печінки.

Джерело: https://www.who.int/hepatitis/publications/hepatitis-c-guidelines-2018/en/.

Інформаційні матеріали Повний перелік

Нормативні документи Повний перелік