ua
UA RU

Вакцинальна кухня або інгредієнти вакцин

101

Вакцинальна кухня або інгредієнти вакцин

Коли ми купуємо продукти в магазині, хімічні засоби для прибирання, то ми часто ознайомлюємось з їхнім складом.

Чи така ж ситуація з вакцинами? Що входить до їхнього складу. Розглянемо не всі, але одні з основних компонентів.

До складу вакцин входять різноманітні інгредієнти: антигени, стабілізатори, ад'юванти, антибіотики та консерванти. Вони також можуть містити залишкові побічні продукти з процесу виробництва.

Антигени

Антигени – це основний компонент вакцин, які являють собою цілі мікроорганізми (віруси або бактерії) або ж їхні частини та продукти життєдіяльності (токсини), які імунна система розпізнає як „чужорідні” та розгортає захисну імунну відповідь на вакцину. У залежності від антигенів вакцини можна розділити на: 1) живі атенуйовані або ж ослаблені (вакцини БЦЖ, КПК, ОПВ); 2) інактивовані (ІПВ); 3) субодиничні (ХІБ, пневмококова); 4) токсоїди або інактивовані токсини (дифтерія, правець).

Стабілізатори
Стабілізатори – речовини, які використовуються для збереження цілісності активних інгредієнтів під час виготовлення, зберігання та транспортування вакцин. Речовини, що слугують стабілізаторами широко застосовують у фармацевтичній сфері: желатин, лактоза та сахароза, альбуміни, полісорбат, тощо. Їхній вміст у вакцинах складає від слабко виявлених слідів речовин до 10 мг. Відсутність цих речовин може порушити стабільність вакцини, що може спричинити втрату антигенності та зниження імунної відповіді. Серед факторів, які впливають на стабільність можна виділити температуру, кислотність або ж лужність середовища.


Ад’юванти

Ад’юванти – група речовин, які додають у вакцини, щоб стимулювати вироблення антитіл на введення вакцини та зробити її більш ефективною. Ад’юванти використовуються протягом десятиліть для поліпшення імунної відповіді на антигени вакцин, найчастіше в інактивованих (вбитих) вакцинах. У звичайних вакцинах додавання ад’ювантів у вакцинні препарати спрямоване на посилення, прискорення та подовження специфічної імунної відповіді на антигени вакцин. Сьогодні існує кілька сотень різних типів ад’ювантів, які використовуються або вивчаються у технології вакцин. Найвідоміший ад’ювант, який застосовують вже понад 90 років – солі алюмінію. Застосування солей алюмінію дозволяють уповільнюють вихід антигену з місця ін’єкції, тим самим подовжуючи тривалість контакту між антигеном та імунною системою. Вміст солей алюмінію, що входить до вакцин залежить від їх виду, але в середньому складає від 0.125 до 0.8 міліграм на 1 дозу.

Антибіотики
Антибіотики, які містяться у вакцинах використовуються з метою запобігання контамінації (або ж зараження) під час їхнього виробництва. Більша частина доданих антибіотиків видаляється в процесі очищення, але в деяких вакцинах залишаються незначні кількості. Добре відомо, що антибіотики можуть викликати серйозні алергічні реакції у дітей та дорослих (наприклад, кропив'янка, набряк у задній частині горла та низький кров'яний тиск). Через це велика кількість людей стурбовані тим, що антибіотики, що містяться у вакцинах і вони можуть бути шкідливими. Однак серед антибіотиків, які найімовірніше та найчастіше спричиняють появі та розвитку важких алергічні реакцій (наприклад, пеніцилін, цефалоспорини та сульфаніламіди), не містяться у вакцинах. Зазвичай у вакцинах наявні сліди аміноглікозидів, поліміксинів. Наприклад, вакцина КПК та ОПВ містять менше 25 мкг антибіотиків з групи аміноглікозидів (неоміцину) на дозу (тобто менше 0,000025 г).

Консерванти

Для забезпечення стерильності, інактивації вірусів та токсинів у вакцинах також застосовують консерванти. Найчастіше консерванти додають у багатодозові вакцини для запобігання росту бактерій та грибків. Вони включають різноманітні речовини, серед найбільш поширених є похідні тіомерсалу, формальдегіду.

Тіомерсал – органічна сполука ртуті. Водночас ртуть – природний елемент, що міститься в земній корі, повітрі, ґрунті та води. Серед її природних джерел варто виділити частки гірських порід, а також спалення вугілля. Після процесу викиду значну частину ртуті в навколишньому середовищі засвоюють бактерії, які змінюють ртуть на метилртуть. Метилртуть прокладає собі шлях через харчовий ланцюг у риб, тварин та людей. При високих рівнях метилртуть дійсно може бути токсичною для людей.

Чи застосовують саме метилртуть у вакцинах? І як вона взагалі з’явилась у вакцинах? Ні, тіомерсал є іншою похідною та органічною сполукою ртуті. Річ у тім, що історично речовини похідні ртуті відомі своїми антисептичними властивостями. Крім вакцин їх також застосовують у протиотрутах, алергенах. Варто зазначити, що в організмі тіомерсал розпадається на речовини (етилмеркурій та тіосаліцилат), які за декілька днів виводяться з організму.

Формальдегід – ароматичний газ, який використовується для інактивації вірусів (наприклад, ІПВ) та детоксикації бактеріальних токсинів, таких як токсини, що використовуються для виготовлення вакцин проти дифтерії та правця. Занепокоєння щодо безпеки зосереджено на формальдегіді, частково тому, що високі концентрації формальдегіду можуть пошкоджувати ДНК та порушувати структуру білків у людському організмі. Водночас, у низьких дозах формальдегід, як продукт що виникає при синтезі білку, існує у крові всіх людей в концентарції близько 2,5 мкг/мл крові. При математичних розрахунках загальна кількість формальдегіду, що знаходиться в кровообігу навіть дітей перших місяців життя становить приблизно 1,1 мг. Чи багато це? Це приблизно в 1500-2000 разів більше ніж міститься в одній дозі вакцини (наприклад у вакцині АКДП).

Перед проведенням щеплень медичні працівники проводять огляд та детально збирають анамнез. Зокрема – алергічний. У залежності від ситуації та наявності алергії на компоненти вакцини, приймається рішення відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Будьмо обізнаними! І пам’ятаймо: завдяки вакцинації ви захищаєте не тільки себе, але й своє оточення.

Інформаційні матеріали Повний перелік

Нормативні документи Повний перелік